Привіт усім 🙂 я тут більше як людина, яка теж довго горіла через свої фейли на столі. Але зараз вже спокійніше до цього ставлюсь. Навіть навпаки — коли гра виходить складна і я десь помиляюсь, я потім ще раз прокручую це в голові і пробую зрозуміти, як можна було зіграти інакше. І цікаво, що з часом починаєш бачити повторювані патерни своїх помилок. Типу не “ой, випадково”, а “ага, я знову поспішив тут”. І це дуже прокачує, бо наступного разу вже підсвідомо граєш акуратніше. Плюс ще помітив, що навіть суперники часто не ідеальні, і інколи саме через це і виграються партії.